 |
 |
| Реклама |
 |
|
 |
| Личный кабинет |
|
|
|
| Навигация по сайту |
|
|
|
| Опрос посетителей |
|
|
|
|
|
 |
 |
 |
 |
| |
|
| Просмотров: 1457 |
|
|
Кравчук О.
Криза в Україні: плоди та корені
Україна за роки незалежності не виходить з важкої кризи. Криза має загальнодержавні масштаби, вона не викликана зовнішніми факторами на зразок світової війни і характеризується страшними масштабами розрухи — спад виробництва перевищує рівень воєнних часів. Криза відзначається також великою тривалістю. Не можна погодитись з тими, хто каже, що це “тільки 14 років, от інші народи йшли до благополуччя століттями” — це аж чотирнадцять років, це дуже багато. Переважна більшість посттоталітарних держав (Польща, держави Прибалтики, Словенія, Словаччина і ін.) довели, що за ті ж 14 років можна досягти дуже значних успіхів.
За цих обставин актуальними є пошуки причин кризи та шляхів її подолання. Зважаючи на загальнонаціональний характер кризи, очевидним є те, що ні одна, навіть найбільш впливова службова особа в принципі не здатна викликати (із злим заміром або через недогляд) таку розруху. Криза такої глибини, тривалості й масштабів у мирний час може мати лише одну причину: вона викликана особливостями суспільно-політичної системи, вона має системний характер. Ця очевидна обставина, на жаль, в нашій пресі практично не розглядається ні в програмних документах партій і владних структур, ні у виступах численних політологів. Лише в поодиноких статтях незалежних авторів останнього часу трапляються посилання на СИСТЕМУ як на причину наших негараздів [1], і з цим важко не погодитись. Але якщо так, то потрібно з’ясувати, які ж саме фактори є причиною того, що, незважаючи на багатопартійність, проголошення свободи слова, свободи демонстрацій і т.п., ми “маємо те, що маємо”. На цій основі потрібно сформулювати конструктивні пропозиції про шляхи лікування нашої суспільної хвороби. |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
| |
|
| Просмотров: 1402 |
|
|
Сотник Л.
Кому потрібна влада в Україні, або до питання про гетьманську булаву
КОМУ ПОТРІБНА ВЛАДА В УКРАЇНІ,
або ДО ПИТАННЯ ПРО ГЕТЬМАНСЬКУ БУЛАВУ
Кажуть, і не без підстав, що вибори — то є одна з форм боротьби за владу. Мабуть, у країнах із традиційною, сталою демократією так воно і є. Партії, що в часи виборчого міжсезоння перебували дещо в тіні, виходять на залиту світлом прожекторів арену і розпочинають блискучу політичну кориду, яка закінчується чиєюсь перемогою, завоюванням парламентської більшості та формуванням відповідального уряду.
Все, наче, як і в нас... Але тут варто звернути увагу на одну “малесеньку дрібничку”. Як правило, парламентські партії на Заході не намагаються виступати від імені всього народу тієї чи іншої держави. Вони репрезентують певні верстви населення, угруповання, прошарки й у своїх виборчих програмах захищають саме їхні інтереси. Соціал-демократи Німеччини, наприклад, ніколи не будуть стверджувати, що вони — партія промисловців та підприємців (а це — також частина народу), а християнські демократи — що вони відображають інтереси та уподобання атеїстів, мусульман та представників інших релігій. Тепер почитайте програми наших, українських, партій і переконайтесь, що всі вони — виразники інтересів усього народу України. Не більше і не менше! А якщо народ не хоче йти за якоюсь партією, то винна не партія, а народ, який, власне, не розуміє своїх інтересів. Одне слово, відсталий народ.
Існують певні закономірності розвитку та структуризації будь-якого суспільства. Спочатку формується певний прошарок, верства, клас, одне слово, суспільна категорія. Потім у її надрах починає формуватись певна еліта, яка з часом “виштовхується” нагору. Вона формує ідеологію, філософію своєї суспільної категорії, організовує партії, інші політичні та громадські структури, вступає в боротьбу за владу... Пригадаймо хоча б розклад сил у російській Державній думі початку минулого століття. Партія “октябристів” репрезентувала великий промисловий і фінансовий капітал, кадети — ліберальні кола інтелігенції, трудовики — більш заможне селянство, есери — менш заможне (про большевиків — мова окрема)... Діяв нормальний принцип соціальної піраміди: зверху — політична еліта, унизу — електорат, на який ця еліта спирається. Приблизно така ж схема, така конструкція діє в сучасних демократичних країнах Заходу.
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
 |
| Афоризмы |
|
|
| Облако тэгов |
 |
|
афоризмы, афоримзи, безкоштовно, бесплатно, библиотека, документів, документи, документов, журналів, журнали, журналы, закони, информация, книг, книги, книжкі, конституція, онлайн, повні, повні тексти книг, повнотекстова, полние, полние тексты, полные, полные тексти, право, правознавство, прокуратура, скачати, скачать, совершенно бесплатно, статьи, судочинство, тексти, тексты, тескти, фото, читати, читать, читать онлайн
Показать все теги |
|
|
|
| Популярные статьи |
|
|
|
| Календарь |
|
|
| « Май 2012 » |
|---|
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Вс |
|---|
| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | | 28 | 29 | 30 | 31 | |
|
|
|
|
| Новости партнёров |
|
Обьявление: заказы поисковая оптимизация сайта Сколько стоит оптимизация сайта в Украине?
|
|
| Реклама на сайте |
|
|
|
| Счётчики |
|
|
|
|
|
 |
